Pets.com: як збанкрутувати за 9 місяців після IPO
Реклама на Супербоулі, лялька-шкарпетка і $82,5 млн з біржі. Чому Pets.com втрачала гроші на кожному замовленні і що крах доткомів вчить про економіку бізнесу.
У першому фінансовому році, з лютого по вересень 1999 року, інтернет-магазин товарів для тварин Pets.com заробив 619 тисяч доларів виручки. На рекламу за той самий час він витратив 11,8 мільйона. Тобто на кожен долар продажів компанія віддала на маркетинг приблизно 19 доларів.
Попри це, у лютому 2000 року Pets.com вийшла на біржу Nasdaq і залучила 82,5 мільйона доларів. А в листопаді того ж року оголосила про закриття. Від IPO до кінця минуло дев'ять місяців. Ця історія стала символом краху доткомів, і вона досі корисна кожному, хто запускає бізнес: вона показує, що буває, коли зростання вважають важливішим за прибуток.
Ідея, яка звучала бездоганно
Домен Pets.com зареєстрував підприємець Грег Маклемор ще 21 листопада 1994 року. Сам сайт запрацював на початку листопада 1998 року як відгалуження компанії WebMagic, а в лютому 1999 року з'явилася окрема компанія. На початку 1999 року її придбала Джулі Вейнрайт, яка стала генеральною директоркою.
Ідея здавалася очевидною. Власники котів і собак регулярно купують одне й те саме: корм, наповнювач, іграшки. Якщо привозити все це додому, людям не доведеться тягати важкі мішки з магазину. Інтернет у кінці 1990-х обіцяв змінити будь-яку торгівлю, і зоотовари виглядали ідеальним кандидатом.
Інвестори в це повірили. У березні 1999 року Amazon, венчурний фонд Hummer Winblad Venture Partners і Bowman Capital Management вклали в компанію 10,5 мільйона доларів. У першому раунді Amazon отримав 54% компанії. Вейнрайт тоді назвала інвестицію Amazon шлюбом, укладеним на небесах.
Лялька-шкарпетка і Супербоул
Обличчям бренду стала лялька-шкарпетка. Вона вперше з'явилася в рекламі у серпні 1999 року і швидко стала відомою. У листопаді 1999 року компанія надрукувала власний журнал, перший номер якого отримали мільйон власників тварин.
Кульмінацією став Супербоул у січні 2000 року, фінал американського футболу, який дивиться вся країна. Ролик Pets.com коштував 1,2 мільйона доларів і посів п'яте місце в рейтингу глядачів USA Today Ad Meter. Pets.com там була не сама: за даними Wikipedia, з 61 рекламного ролика того Супербоулу 12 купили доткоми, а 30 секунд ефіру коштували від 1,9 до 2,2 мільйона доларів.
Лялька була настільки популярною, що з 13 червня 2000 року її почали продавати як окремий товар. За даними Wikipedia, за перший тиждень купили понад 10 тисяч ляльок, а до кінця липня понад 35 тисяч. Бренд працював чудово. Бізнес за ним не працював зовсім.
Математика, яка не сходилася
Головна проблема Pets.com була не в рекламі, а в тому, що відбувалося з кожним замовленням. У першому фінансовому році, як видно з її проспекту емісії, собівартість проданих товарів приблизно втричі перевищувала виручку. У другому фінансовому році вона все ще продавала приблизно на 27% нижче собівартості.
Додайте до цього доставку. Корм і котячий наповнювач важкі й дешеві. У зоотоварах маржа, тобто частка ціни, яка лишається продавцю після закупівлі, становила лише 2-4%. З такої маржі неможливо оплатити перевезення мішка наповнювача через усю країну. Навіть якби Pets.com продавала товари за звичайною ціною, доставка важких товарів з'їдала б прибуток.
Розгляньмо умовний приклад, щоб відчути масштаб. Припустімо, мішок корму обходиться магазину в 30 доларів, а продається за 22, тобто приблизно на 27% нижче собівартості, як пише Wikipedia про другий рік Pets.com. Ціни тут наше припущення. Тоді з кожного мішка компанія втрачає 8 доларів ще до доставки, зарплат і реклами. Якщо таких мішків продати не тисячу, а мільйон, збиток зросте в тисячу разів. У цьому і полягає пастка: коли кожен продаж збитковий, зростання не рятує бізнес, а прискорює його кінець.
Це і називають юніт-економікою: скільки компанія заробляє або втрачає на одній одиниці продажу, на одному клієнті чи одному замовленні. Якщо юніт-економіка від'ємна, масштаб її не виправить. Ми детально рахували схожі речі для малого бізнесу в статті про те, скільки лишається продавцю на Etsy, а для кави на прикладі того, куди йде ціна однієї чашки.
IPO на піку бульбашки
Здавалося б, такі цифри мали відлякати інвесторів. Але початок 2000 року був особливим часом. Індекс технологічних компаній NASDAQ Composite досяг історичного максимуму 10 березня 2000 року: 5 048,62 пункту. За даними Wikipedia, інвестиції в цей індекс зросли на 600% з 1995 року до піку.
У такій атмосфері ринок купував не прибуток, а обіцянку. Pets.com вийшла на Nasdaq у лютому 2000 року під тикером IPET. За проспектом емісії від 10 лютого 2000 року, компанія продавала 7,5 мільйона акцій по 11 доларів, тобто залучила 82,5 мільйона доларів. У червні 2000 року вона навіть купила конкурента Petstore.com за 10,6 мільйона доларів, а у вересні відкрила кол-центр у місті Грінвуд, штат Індіана.
Кінець за два дні
Гроші закінчувалися швидше, ніж зростали продажі. 7 листопада 2000 року Pets.com оголосила, що припиняє приймати замовлення 9 листопада об 11:00 за тихоокеанським часом. Із 320 працівників звільнили 255. На момент закриття компанія мала близько 570 тисяч клієнтів.
Ціна акції в день оголошення впала до 19 центів. Інвестор, який купив акцію на IPO за 11 доларів, на той момент мав лише трохи більше ніж 1,7% вкладеного.
Мережа PetSmart запропонувала купити компанію, але менше, ніж становили її чисті грошові кошти, і рада директорів відмовилася. У грудні 2000 року PetSmart купила лише домени, торгові марки та дочірні структури. 16 січня 2001 року компанія змінила назву на IPET Holdings, а 18 січня завершила ліквідацію. За даними Wikipedia, Джулі Вейнрайт отримала 235 тисяч доларів вихідної допомоги і ще 225 тисяч як виплату за те, що залишалася до кінця. А права на ляльку-шкарпетку у 2002 році купила компанія Sock Puppet LLC за 125 тисяч доларів.
Що могло б врятувати компанію
Заднім числом легко роздавати поради, але кілька рішень видно просто з цифр. Перше: ціни. Продаж нижче собівартості буває виправданим як короткий експеримент, щоб залучити перших клієнтів і перевірити попит. Але в Pets.com він тривав і в другому фінансовому році, коли клієнтів уже було сотні тисяч. Кожен новий покупець не наближав компанію до прибутку, а віддаляв від нього.
Друге: асортимент. Важкі мішки корму і наповнювача були саме тим товаром, на якому доставка з'їдала все. Магазин, який робив би ставку на легкі й дорожчі товари, як-от ліки, аксесуари чи іграшки, мав би принаймні шанс на позитивну маржу з кожної посилки. Це наше припущення, а не план, який розглядала компанія.
Третє: темп витрат. 11,8 мільйона доларів реклами за перші місяці роботи означали, що компанія купувала впізнаваність раніше, ніж довела, що вміє заробляти. Показово, що частка Amazon, найбільшого інвестора, після IPO, за проспектом емісії, становила вже не 54%, а близько 30%.
Не одна така: крах доткомів
Pets.com була лише найяскравішим прикладом. Після березневого піку 2000 року NASDAQ Composite почав падати, і до жовтня 2002 року втратив 78% від максимуму. За даними Wikipedia, вже до листопада 2000 року більшість інтернет-акцій подешевшали приблизно на 75% від своїх максимумів, і ринок втратив 1,755 трильйона доларів вартості. До кінця спаду у 2002 році сумарні втрати капіталізації з піку сягнули 5 трильйонів доларів.
Збанкрутували Webvan, Boo.com, NorthPoint Communications, Global Crossing. Навіть міцні компанії постраждали: акції Cisco Systems втратили 80% вартості. Венчурний інвестор Фред Вілсон, який фінансував багато доткомів, за даними Wikipedia, втратив 90% свого статку.
Цікава деталь: ідея Pets.com не була дурною. Люди справді купують корм для тварин онлайн, і сьогодні це звичайна справа. Помилка була в часі, ціні та економіці. Компанія намагалася побудувати національну доставку важких товарів з мізерною маржею, ще й продавала нижче собівартості, сподіваючись, що колись прибуток з'явиться сам.
5 уроків Pets.com
1. Спершу юніт-економіка. Перш ніж витрачати гроші на рекламу, порахуйте, скільки ви заробляєте на одному замовленні після закупівлі, доставки й комісій. Якщо результат від'ємний, реклама тільки збільшить збиток.
2. Зростання не замінює прибуток. Pets.com мала сотні тисяч клієнтів і відому ляльку. Але кількість клієнтів має сенс лише тоді, коли кожен з них приносить гроші, а не забирає їх.
3. Логістика вирішує. Важкий і дешевий товар погано продається з доставкою. Співвідношення ваги, ціни і маржі варто перевірити ще до запуску, а не після IPO.
4. Бренд не рятує бізнес. Ролик посів п'яте місце в рейтингу Супербоулу, ляльок розкупили десятками тисяч. Жодна з цих перемог не змінила того, що компанія втрачала гроші на кожному мішку корму.
5. Гроші ринку тимчасові. У 2000 році інвестори охоче фінансували збиткові компанії. Коли настрій змінився, фінансування зникло за кілька місяців. Тому і бізнесу, і людині потрібен запас, на який можна прожити без нових грошей ззовні. Для особистих фінансів це подушка безпеки.
Історію Pets.com корисно читати поруч з історією Kodak: одна компанія загинула, бо надто поспішала, інша, бо надто довго не хотіла змінюватися. А про те, чому навіть розумні люди купують акції на піку бульбашки, добре пише Морган Гаузел, і ми розбирали це в статті про психологію грошей.
Стаття була корисною?
Дякуємо!