Ментальна бухгалтерія: чому премію витрачаємо легше
Нобелівський лауреат Річард Талер показав, що ми розкладаємо гроші по уявних конвертах. Як це шкодить бюджету і як обернути ефект собі на користь.
Гривня з премії і гривня із зарплати однакові. На них можна купити те саме, вони однаково лежать на рахунку. Економісти називають це взаємозамінністю грошей. Але люди поводяться так, ніби в них у голові є окремі конверти: «гроші на продукти», «гроші на відпустку», «подарунок, який можна розтринькати». І з різних конвертів ми витрачаємо по-різному.
Це явище називається ментальною бухгалтерією. Його описав американський економіст Річард Талер, і саме за такі дослідження поведінкової економіки у 2017 році він отримав Нобелівську премію. Розберемо, як ментальна бухгалтерія впливає на наш бюджет, і, що важливіше, як змусити її працювати на себе.
Хто такий Річард Талер
Річард Талер народився в 1945 році в Іст-Ориндж, штат Нью-Джерсі. Свої ідеї про ментальну бухгалтерію він почав публікувати ще з 1980 року, а ключова стаття «Mental Accounting and Consumer Choice» вийшла у 1985 році. У 2017 році він отримав премію «за внесок у поведінкову економіку». Нобелівський комітет пояснив, що Талер вніс психологічно реалістичні припущення в аналіз економічних рішень: обмежену раціональність, соціальні переваги і брак самоконтролю.
Широкому читачеві Талер відомий за книжками «Nudge» («Поштовх», 2008, разом з Кассом Санстейном) і «Misbehaving» (2015), де він розповідає, як поведінкова економіка ставала наукою.
Як працює ментальна бухгалтерія
За Талером, люди роблять три речі, яких «раціональний» економічний агент робити не мав би:
- Ділять гроші на категорії. Окремий бюджет на продукти, окремий на ресторани, окремий на подарунки. Перевитрата в одній категорії не компенсується економією в іншій, навіть якщо загальна сума та сама.
- Ділять гроші за походженням. Зарплата, премія, повернення податку, подарунок, виграш: усе це лягає в різні уявні рахунки з різними правилами витрат.
- Оцінюють витрати відносно, а не в гривнях. 100 гривень знижки на дешеву річ здаються великою вигодою, на дорогу дрібницею.
Кожна з цих звичок здається дрібницею, але разом вони суттєво впливають на те, скільки грошей у нас залишається.
Приклад 1: 5 доларів, які коштують по-різному
Талер у своїх роботах спирається на класичний експеримент психологів Амоса Тверскі і Деніела Канемана. Люди охочіше їдуть 20 хвилин в інший магазин, щоб заощадити $5 на покупці за $15, ніж щоб заощадити ті самі $5 на покупці за $125.
З погляду гаманця різниці немає: в обох випадках ви витрачаєте 20 хвилин і отримуєте $5. Але в голові ми порівнюємо знижку з ціною покупки. Третина від ціни здається великою вигодою, 4% здаються дрібницею.
Протилежний бік цієї звички ще небезпечніший. Під час великих покупок, на кшталт ремонту, машини чи весілля, кілька тисяч гривень «зверху» здаються дрібницею на тлі загальної суми. Хоча це ті самі тисячі, які в звичайному житті ми б довго заощаджували. Схожий механізм ланцюжка покупок ми розбирали в статті про ефект Дідро.
Приклад 2: гравці в останньому забігу
Ще одне спостереження Талера: на перегонах гравці частіше ризикують в останньому забігу дня. Пояснення в тому, що кожен день вони сприймають як окремий рахунок. Якщо день програшний, хочеться «закрити його в нуль», і людина ставить більше, ніж зазвичай.
Те саме відбувається з інвесторами, які не хочуть продавати акцію в мінусі, «поки не відіб'ється», або з тими, хто намагається відігратися після невдалої ставки. Рахунок у голові вимагає бути закритим, хоча ринку байдуже, за скільки ви купили.
Приклад 3: картка проти готівки
Дослідження Дражена Прелеца і Дункана Сіместера 2001 року показало, що люди готові платити більше, коли розраховуються кредитною карткою, а не готівкою. Пояснення в «болю оплати». Віддати купюру з гаманця фізично неприємно. Оплата карткою відкладена і змішана з іншими витратами у великому рахунку наприкінці місяця, тому вона майже не болить.
Звідси популярність розстрочок і оплат у кілька платежів: вони розбивають біль від великої покупки на дрібні шматки. Детально, хто насправді платить за «розстрочку під 0%», ми розбирали в окремій статті.
Приклад 4: «цільові» гроші справді витрачають за призначенням
Ментальна бухгалтерія впливає навіть на державні програми. У США дослідники Гастінгс і Шапіро вивчали програму продовольчої допомоги SNAP. У статті 2018 року в American Economic Review вони показали, що з кожного долара допомоги на продукти люди додатково витрачали на продукти 50-60 центів, тоді як з долара звичайних грошей набагато менше.
З погляду класичної економіки різниці бути не повинно: гроші на продукти звільняють інші гроші. Але люди сприймають «продуктовий» рахунок як окремий і витрачають його за призначенням.
Як обернути ментальну бухгалтерію на свою користь
Якщо ми все одно розкладаємо гроші по уявних конвертах, логічно зробити ці конверти правильними. Ось кілька прийомів, які спираються на ідеї Талера.
1. Окремий рахунок для кожної мети. Подушка безпеки, відпустка, ремонт: кожна мета на окремому рахунку чи в окремій «банці» в банківському застосунку. Ментальний конверт, який має фізичну форму, захищає гроші від «позичити собі на тиждень». Як розрахувати розмір подушки, розписано в статті про фінансову подушку безпеки.
2. Премію в план, а не в подарунок. Заздалегідь вирішіть, яка частка будь-яких раптових грошей іде на цілі, а яка на радість. Наприклад, половина на борги чи подушку, половина на себе. Найгірше рішення це вирішувати, коли гроші вже на рахунку. Про це ж свідчать і дослідження переможців лотерей, які ми розбирали в статті що стається з переможцями лотерей.
3. Порівнюйте в гривнях, а не у відсотках. 2 000 гривень переплати за опцію в машині це ті самі 2 000 гривень, що й тиждень продуктів. Перед великою покупкою корисно перекласти «дрібні доплати» в зрозумілі еквіваленти.
4. Обмежте картку плановими витратами. Якщо помічаєте, що з карткою витрачаєте більше, для дрібних спонтанних покупок можна виділити окрему картку з фіксованим лімітом на тиждень.
5. Зробіть ціль публічною. Про це свідчить експеримент економістки Лус Магдалени Салас з ощадними групами в Колумбії (2015): люди, які оголошували свою ціль заощаджень перед групою, накопичили в середньому на 35% більше, ніж учасники без такого втручання, і на 8,5% частіше досягали цілі. Ціль, якою ділилися лише з дослідником, допомагала не всім, а переважно тим, кого менше обмежували обставини.
6. Закривайте рахунки в голові свідомо. Невдала інвестиція чи покупка вже сталася. Рішення «що робити далі» має залежати від того, що буде, а не від того, скільки ви вже втратили.
Висновок
Ментальна бухгалтерія не помилка, яку треба викоренити. Це спосіб, яким наш мозок керує грошима, і боротися з ним марно. Але його можна налаштувати. Окремі рахунки для цілей, правила для раптових грошей і звичка рахувати в гривнях, а не у відчуттях, роблять ту саму зарплату помітно більшою. А для глибшого занурення в тему радимо книжку, яку ми розбирали в конспекті «Психологія грошей».
Стаття була корисною?
Дякуємо!
Матеріал має інформаційний характер і не є фінансовою чи інвестиційною порадою. Цифри актуальні на дату оновлення. Будь-які вкладення пов’язані з ризиком, рішення ви ухвалюєте самостійно.