Гетті Грін: найбагатша жінка Америки і «відьма Волл-стріт»
Вона перетворила спадок, загорнутий у трасти, на статок у 100 млн доларів, позичала Нью-Йорку в паніку 1907 року і стала символом скупості. Що з цього правда.
Коли 3 липня 1916 року в Нью-Йорку померла Генрієтта Грін, її статок оцінювали приблизно в $100 млн: цю суму наводить і проєкт Mass Humanities, і Wikipedia, за якою New York Times тоді винесла її в заголовок. За даними Wikipedia, сучасні оцінки дають від $100 до $200 млн, що в цінах 2024 року відповідає приблизно $2,7–5,4 млрд. Тоді це робило її, ймовірно, найбагатшою жінкою світу.
При цьому в масовій культурі вона залишилася не інвесторкою, а карикатурою: «відьма Волл-стріт», «найбільша скнара світу» за версією Книги рекордів Гіннеса. Історії про одну чорну сукню, холодну вівсянку і сина, який нібито втратив ногу через її жадібність, переказують досі.
Цікаво розібратися, де тут правда, а де газетна легенда. Бо за карикатурою стоїть один із найдисциплінованіших інвесторів XIX століття, чий метод працює й сьогодні.
Старт: дочка китобоїв з Нью-Бедфорда
Генрієтта Гоуленд Робінсон народилася 21 листопада 1834 року в Нью-Бедфорді, штат Массачусетс. Це місто тоді жило китобійним промислом, а її родина була серед найзаможніших у ньому. Батько, Едвард Мотт Робінсон, був відомий тим, що курив сигари по чотири центи і не бачив причин платити більше.
Родина належала до квакерів. Пізніше Гетті пояснювала свій спосіб життя саме квакерським вихованням, і Fortune у 2024 році так само виводить її принципи з квакерського коріння. Скромний одяг, відсутність розкоші, неприйняття показного споживання для квакерів того часу були нормою, а не дивацтвом.
Спадок, який не можна було витратити
За даними Wikipedia, батько Гетті помер, залишивши статок, який оцінювали приблизно в $6 млн. Але донька отримала у пряме розпорядження лише близько $1 млн. Решту поклали в траст: вона мала право на дохід, але не на сам капітал.
Тітка, Сильвія Гоуленд, залишила $2 млн. Половина пішла на благодійність Нью-Бедфорда, друга половина знову в траст для Гетті, без права розпоряджатися основною сумою.
Тітка і батько, як пише проєкт Mass Humanities, померли з різницею в кілька місяців. Гетті оскаржила тітчин заповіт, показавши пізніший документ, за яким весь статок мав дістатися їй. Справа «Робінсон проти Манделла» увійшла в історію: суд визнав доповнення до заповіту і підпис підробкою. Пізніше сторони уклали мирову угоду. Скільки саме вона отримала, джерела називають по-різному: Wikipedia пише про близько $600 000 у трасті, Mass Humanities про $100 000. Ця сторінка біографії не надто героїчна, і чесно про неї сказати.
Отже, на старті вона мала не $8 млн родинних грошей, а близько мільйона у вільному розпорядженні і доходи з трастів. Усе, що вона потім мала понад це, вона заробила.
Злам: Лондон і долари, яким ніхто не вірив
11 липня 1867 року Гетті вийшла заміж за Едварда Генрі Гріна, заможного торговця, який розбагатів на торгівлі з Далеким Сходом. Вона наполягла, щоб її гроші залишалися окремо від його. Подружжя переїхало до Лондона, там народилися обоє дітей: син Нед у 1868 році і донька Сильвія в 1871 році.
У цей час вона зробила, мабуть, найкращу угоду життя. Після Громадянської війни у США ходили «гринбеки», паперові долари, не забезпечені золотом. Їм не дуже довіряли, тож вони торгувалися зі знижкою до золотого долара. Гетті скуповувала їх і державні облігації війни, які платили відсотки в золоті.
Ставка була на те, що уряд виконає свої зобов'язання. У 1875 році Конгрес ухвалив закон про відновлення обміну паперових грошей на золото. Знижка зникла, і папери, куплені Гетті дешево, суттєво подорожчали. Wikipedia наводить, що за перший рік у Лондоні вона заробила близько $1,25 млн, а найкращий день приніс їй $200 000.
Метод: купувати те, чого ніхто не хоче
Свою стратегію Гетті описувала дуже просто. У переказі вона звучить так: купую, коли ціни низькі і ніхто цього не хоче, і тримаю, доки люди не почнуть шалено цього прагнути. Сьогодні це назвали б контрарним, або вартісним, інвестуванням.
Що вона купувала:
- Державні облігації зі знижкою, коли в них не вірили.
- Залізничні акції і облігації: залізниці тоді були технологічними компаніями свого часу, з бумами і банкрутствами.
- Нерухомість: вона мала землю й будинки в багатьох містах.
- Іпотечні позики: вона позичала під заставу майна, і коли позичальник не повертав борг, забирала заставу.
Інвестор і автор Кен Фішер у книжці «100 Minds That Made the Market» (2007) вважав її кращою інвесторкою, ніж багатьох сучасників. Wikipedia підсумовує причину так: регулярні помірні прибутки близько 6% на рік і ощадливе життя зробили її статок дуже стійким.
Шість відсотків звучать нудно. Але подивіться, що вони роблять на довгому горизонті, якщо нічого не забирати з капіталу.
Мільйон під 6% річних подвоюється приблизно кожні 12 років і за 50 років перетворюється на $18,4 млн. Це не реконструкція її портфеля, а ілюстрація механізму. Гетті активно інвестувала щонайменше з кінця 1860-х років і до смерті в 1916 році, тобто майже півстоліття. Плюс дохід з трастів, плюс окремі блискучі угоди на кшталт гринбеків. Тут немає магії, лише час і відсутність великих помилок. Щоб побачити це на власних цифрах, спробуйте калькулятор складного відсотка.
1907: коли банкіри прийшли до неї
Головний аргумент Гетті в будь-якій кризі: готівка. Вона тримала великі суми у вигляді грошей і короткострокових позик, коли інші вкладали все. Її кабінет був в офісі Seaboard National Bank, де вона працювала серед скринь з паперами.
Восени 1907 року в США почалася банківська паніка: вкладники масово забирали гроші, кілька трастових компаній опинилися на межі краху, а рятувати систему довелося приватним банкірам на чолі з Джоном Пірпонтом Морганом. Гетті передбачала паніку і мала великий запас готівки. «Я бачила, що до цього йде», казала вона пізніше, як цитує Fortune. Ще за кілька місяців до паніки вона позичила місту $4,5 млн, а в розпал кризи Нью-Йорк отримав від неї ще $1,1 млн, за оцінкою Fortune, приблизно $33 млн у сьогоднішніх доларах. За даними Wikipedia, натомість вона отримала короткострокові облігації міста. Позичала вона під 6% і сама наголошувала, що могла б так само легко взяти 40%.
За даними Wikipedia, ще до 1905 року вона була найбільшим кредитором Нью-Йорка, і місто зверталося до неї по позики кілька разів. Fortune згадує, що вона була єдиною жінкою, яку запросили на зустріч банкірів у бібліотеці Моргана під час паніки.
Тут важливий урок. Готівка в спокійні часи здається «мертвими грошима», які нічого не заробляють. Але саме вона в кризу дозволяє купувати, коли всі продають, і позичати, коли всім потрібні гроші. Звичайній людині цю роль виконує фінансова подушка безпеки: вона не робить багатим, але не дає кризі змусити продавати за безцінь.
Скупість: що правда, а що легенда
Тепер про те, за що Гетті пам'ятають найбільше. Wikipedia чесно розділяє ці історії на підтверджені і ні, і варто робити так само.
Правда, підтверджена джерелами. Вона кілька разів переїжджала між квартирами в Брукліні, а з 1898 року в Гобокен, Нью-Джерсі, здебільшого щоб не платити податок на майно в Нью-Йорку. Вона одягалася дуже скромно, що й дало газетам прізвисько «відьма». Від операції з приводу грижі вона відмовилася. Нареченого доньки, Метью Астора Вілкса, який мав власні $2 млн, змусила підписати шлюбний договір з відмовою від прав на спадок.
Під сумнівом або не підтверджено. Історії про те, що вона ніколи не вмикала опалення і гарячу воду, носила одну сукню, поки та не зноситься, і просила прачку прати лише поділ, у Wikipedia позначені як такі, що потребують джерела. Чутки про дієту з холодної вівсянки названі непідтвердженими.
Історія з ногою сина. Найважче звинувачення: нібито через скупість вона не повела сина до лікаря, і йому ампутували ногу. Wikipedia зазначає, що є суттєві докази проти цієї версії: вона водила сина до кількох фахівців і тимчасово переїжджала, щоб доглядати його.
Смерть. У Гіннесі написано, що вона померла від апоплексії після суперечки з покоївкою через знежирене молоко. New York Times у 1916 році писала про серію інсультів. Друга версія менш анекдотична і, ймовірно, ближча до правди.
Чому легенди так прижилися? Жінка, яка заробляє і позичає гроші в чоловічому світі фінансів початку XX століття, та ще й переграє банкірів, була зручним об'єктом для насмішок. «Скнара» продавала газети краще, ніж «дисциплінований інвестор».
Що сталося зі статком
Син Нед управляв родинною нерухомістю в Чикаго й Техасі, а потім повернувся до Нью-Йорка. Останні місяці Гетті провела в його домі. Її поховали у Беллоуз-Фоллз, штат Вермонт, поруч з чоловіком: наприкінці життя вона прийняла його єпископальну віру, щоб їх поховали разом.
Цікавий фінал у доньки. За даними Wikipedia, Сильвія померла в 1951 році, залишивши близько $200 млн, і роздала все, крім $1 388 000, 64 установам. Статок, зібраний з такою дисципліною, зрештою пішов на благодійність.
5 уроків Гетті Грін
1. Купуй те, чого ніхто не хоче, але розумій чому. Гринбеки торгувалися зі знижкою через недовіру, а не через те, що вони нічого не варті. Гетті розуміла, що уряд, швидше за все, їх забезпечить. Дешеве без розуміння причини дешевизни просто пастка.
2. Помірний дохід довго краще за великий швидко. 6% на рік, повторені десятиліттями, дали статок, який пережив паніки і війни. Таку ж ідею, що головне не дохідність, а тривалість, розвиває Морган Гаузел у «Психології грошей».
3. Готівка це не марнування, а можливість. У 1907 році банкіри прийшли до неї, бо в неї були гроші, коли їх не було ні в кого.
4. Витрати нижчі за дохід, завжди. Можна не погоджуватися з її крайнощами, але принцип той самий, що в класичній притчі «Найбагатший чоловік у Вавилоні»: частина кожного доходу лишається тобі.
5. Не вір легендам про людей і гроші. Половина того, що «всі знають» про Гетті Грін, не має джерел. Те саме з багатьма сучасними історіями успіху: перевіряйте, звідки цифри.
Стаття була корисною?
Дякуємо!