12 марта, 2016 
adminGWP Чoму при зрoстaнні ВВП нa 11% індeкс Дoу Джoнсa виріс у 2,8 рaзу від кризoвoгo мінімуму, a індeкс S&P 500 — щe більшe? Тoбтo ситуaція в дeржaвниx фінaнсax СШA булa, грубo кaжучи, пoдібнoю дo тoгo, щo відбувaлoся в єврoпeйськиx крaїнax. Якщo eкoнoмікa крaїни рoзвивaється швидкo тa якіснo, виникaє фундaмeнтaльнa oснoвa для пoдoрoжчaння її aктивів. Сaмe цe відбулoся у СШA. Нa якoмусь eтaпі зрoстaння aмeрикaнськoгo ринку aкцій стaлo інeртним. Чeрeз зрoстaння eфeктивнoсті вирoбництвa прибутки кoрпoрaцій рoсли. Прoтe нa тлі пoкaзників іншиx рoзвинутиx крaїн тeмпи були висoкими. Xoчa мoнeтaрнa пoлітикa ФРС, мaбуть, усe-тaки булa визнaчaльнoю. Кількіснe пoм’якшeння ФРС Ринoк aкцій пeрeбувaє у висxіднoму трeнді з нeвeликими кoрeкціями ужe чeтвeртий рік пoспіль. При цьoму дoxіднoсті кaзнaчeйськиx oблігaцій пaдaли дo сeрeдини 2013 рoку, бo їx купувaли ФРС тa числeнні інвeстoри, щo бaчили в ниx бeзпeчну гaвaнь для інвeстицій нa тлі нeпeвниx eкoнoмічниx дoсягнeнь іншиx рoзвинутиx крaїн. Нa пeвнoму eтaпі фoндoвий ринoк втрaчaє фундаментальне підґрунтя і починає працювати за принципом фінансової піраміди. Серед тих, хто повірив, були і американці, й іноземці. Ймовірно, що цей момент настав протягом останніх місяців чи ось-ось наступить. Дефіцит бюджету США почав вкладатися в адекватні 3% до ВВП лише з 2014 року, а валовий обсяг держборгу перевищив 100% до ВВП ще три роки тому. Темпи зростання американської економіки після кризи 2008-2009 років не вражали, адже річний приріст ВВП перевищив 3% тільки за результатами третього кварталу 2010 року — раніше бувало по 4-5% за рік, після чого розвиток був повільнішим. Те саме стосується держборгу. Тобто якщо ринок росте рік-другий поспіль, то дедалі більше людей звикає до цього, починає вірити, що він зростатиме далі, купує акції, підтримуючи подальше зростання своїми коштами.
Там ситуація виявилася помітно кращою, тому Америку розглядали як безпечну гавань. Вона накачується грошима, надрукованими у США у 2010-2014 роках, і потроху входить у фазу перегріву. У цьому контексті QE3, оголошений у вересні 2012 року, був непотрібним Штатам. Цей процес пов’язаний з подорожчанням долара у світі та новими рекордами на американських фондових ринках, які спостерігатимуться незабаром. По-друге, почали знецінюватися валюти країн. Отже, доводиться констатувати відплив капіталу з багатьох країн та його приплив до США. Тоді настане інфаркт. По-перше, впали темпи економічного зростання багатьох країн. По-п’яте, обвал цін на сировину посилив економічний спад в багатьох країнах, які є нетто-експортерами сировинних товарів і мають залежний від їх вивезення платіжний баланс. Ці кошти були використані в різних куточках світу. Так, пожвавлення економічної активності потребувало додаткових грошей, але зовсім не стільки, скільки друкувала ФРС щомісяця — 40-85 млрд дол. По-четверте, дорогий долар та макроекономічні проблеми багатьох країн призвели до падіння попиту на сировину, внаслідок чого ціни на неї обвалилися. Це мало погані наслідки. Проблеми пішли по новому колу і стали глобальними. Із згортанням QE3 без колишніх ін’єкцій опинилася глобальна економіка, позаяк американське народне господарство вбирало дедалі більшу частину щоразу менших сум, які друкувала ФРС. Світ став залежним від доларових вливань, тож їх відсутність спричинила «ломку». Тобто п’янкий ефект, який надрукована американська ліквідність справляла на світову економіку, перетворився на головний біль у міру того, як світ повертався до реальності. Більше половини суми, надрукованої протягом QE3, покинуло американську економіку. Американська економіка стає подібною до серця, що не може перекачувати кров, яка до нього припливає. Темпи приросту ВВП країни він не прискорив, фондові ринки зростали й без нього.
Крім США і, можливо, Канади плодами сланцевої революції в повному обсязі не скористався ніхто. На перший погляд, цифри невеликі. Навпаки — вони намагалися блокувати розробку нетрадиційних покладів нафти й газу, як Росія в Україні. Це супроводжувалося зростанням зайнятості у вказаних галузях на 36,6 та 163 тис осіб відповідно. У більшості інших розвинутих країн ця галузь теж поступово розвивається, однак через неправильну логістику вона має успіхи радше фрагментарні, а не системні, тобто національного масштабу. За 2009-2014 роки реальна валова додана вартість у виробництві нафти й газу зросла на 20%, у трубопровідному транспорті — на 44%, у здійсненні діяльності, допоміжної для видобування корисних копалин, — 62%. Поки у світі вчилися виробляти останнє і конкурувати з Microsoft, США опанували створення комп’ютерних екосистем. У 2009-2014 роках реальна валова додана вартість виросла у виробників як «заліза», так і програмних продуктів та послуг. Щоправда, через це в Америки незабаром можуть виникнути проблеми внаслідок падіння глобальних цін на енергоносії. Якщо об’єднати інформаційні, комунікаційні та технологічні галузі, то їх частка у ВВП США становитиме 7,7%, у зайнятості — 2,2%. У цілому, за підрахунками Міністерства торгівлі США, додана вартість, яку створює ІТ-галузь, за останні п’ять років виросла на 24,5%. Результат розквіту нафтогазової галузі для США відомий: країна, яка ще кілька років тому була одним з найбільших імпортерів нафти, майже досягла енергетичної незалежності. Питання полягає не стільки в самозабезпеченні енергоносіями, скільки у створенні робочих місць, яке б запустило економічне зростання й дозволило народному господарству розвинутих країн виглядати не настільки погано на тлі США. Принцип концентрації великої кількості технологічних компаній та освітніх центрів на невеличкій території спричиняє лавиноподібний розвиток нових технологій і вже привів до появи кількох поколінь глобальних лідерів індустрії. Потужні економіки світу, які є нетто-експортерами енергоносіїв, не мали в цьому інтересу. Розквіту сил досягла чергова генерація перспективних компаній — Facebook, AirBnB, Uber. Поки у світі вчилися робити комп’ютери і конкурувати з ІВМ, Штати опанували виробництво програмного забезпечення. Цей успіх — не випадковість, а результат багатьох спроб і помилок, у тому числі катастрофічних, як крах «доткомів» на початку 2000 років. Ці принципи більшість розвинутих економік тільки освоюють, а США вже повною мірою користуються їх плодами. Якщо ж врахувати, що повний виробничий ланцюжок галузі нафти й газу становить майже 2,7% ВВП США, то значення нафтогазової галузі для відновлення американської економіки важко переоцінити. У багатьох розвинутих країнах, які є нетто-імпортерами, розробку нетрадиційних покладів енергоносіїв заблокували парламенти, екологи чи лобісти. Натомість у галузі обробки даних та надання інших інформаційних послуг зайнятість виросла на 68 тис працівників, у сфері дизайну комп’ютерних систем та пов’язаних послуг додаткові робочі місця знайшло 374 тис осіб. Однак в його основі лежить ключовий фактор: американська ІТ-галузь має правильну логістику. Принцип платформ (електрика — платформа для комп’ютерів, які є платформою для програмного забезпечення, яке є платформою для соціальних мереж) дозволяє швидко просуватися в напрямку нових продуктів та послуг. Фінансові фактори США повною мірою пожинають плоди своєї стратегічної ставки на розвиток інформаційно-комунікаційних технологій. Розробка нетрадиційних покладів енергоносіїв спровокувала ланцюгову реакцію, в результаті якої робочі місця створювалися в металургії, машинобудуванні, видобуванні, транспортуванні. По-третє, беззаперечною точкою зростання була нафтогазова галузь завдяки сланцевій революції, яку США власноручно ініціювали, організували і плодами якої користалися протягом останніх років повною мірою.
Попит на їхню продукцію виріс завдяки зростанню зайнятості при стагнації реальних зарплат, тобто внаслідок збільшення використовуваного доходу. Які переваги має американська економіка порівняно з іншими країнами? На розміщеному нижче графіку зображені усі галузі народного господарства США, додана вартість у яких, починаючи з дна кризи, виросла на 20% і більше. Американська економіка опинилася у вигідній позиції завдяки здоровому зростанню та через наявність комплексних макроекономічних проблем у багатьох країнах. Ситуація в орієнтованих на ресурси економіках зробила ще більш похмурим тло, на якому США були чи не єдиною світлою плямою. По-перше, слід відкинути галузі, які виробляють споживчі товари й послуги. По-друге, збільшення ефективності виробництва призвело до зменшення його затратності і скорочення глобального попиту на сировинні товари. Звідси — знецінення валют та економічний спад у багатьох країнах, зокрема Бразилії, Росії, Україні. До таких галузей можна віднести рекреаційну галузь, готельний бізнес, а також
Натисніть для збільшення
Глобальна криза 2008-2009 років, яку дедалі частіше називають «Великою рецесією», суттєво змінила світогляд та напрямки активності підприємців у світі. На тлі успіху американської економіки більшість розвинутих і таких, що розвиваються, країн світу через зростання продуктивності праці, поєднане з відсутністю ідей щодо створення нових галузей та продуктів, зіткнулися із стагнацією зайнятості та реальної заробітної плати. Тож ні німецька економіка, ні євро об’єктивно не можуть перебувати в такому становищі, яке властиве для народного господарства США та долара. Таких економік у світі виявилося надзвичайно мало. Динаміка цін на сировинні товари, за 100 взято рівень 2005 року Єдина країна, яку варто відзначити, — Німеччина. Часто причинами цього були скорочення сукупного попиту, що змусило підприємців переключитися з максимізації прибутків на мінімізацію збитків, та необхідність отримувати грошовий потік для погашення накопичених боргів. Ніхто не може зрівнятися за темпами створення робочих місць із США. Нею є один з аспектів шумпетерівського конструктивного руйнування: знищення робочих місць через створення нових технологій, які підвищують продуктивність. В інших випадках бізнесмени почали скорочувати витрати «за компанію», щоби не випадати з ринку за структурою собівартості. Це зменшило сукупний попит і спричинило небажані зсуви у його структурі, штовхаючи економіки цих країн в замкнуте дефляційне порочне коло. Необхідна для виробництва кількість робочої сили дедалі зменшується, тож зростання зайнятості можуть забезпечити лише економіки з високими темпами приросту. Низхідна фаза довгого циклу є спільною канвою для всіх розвинутих економік, а от знаходити зайнятість для вивільненої робочої сили вдається далеко не всім. Економічна теорія до цього виявилася неготовою. З одного боку, вона знайшла нові галузі та продукти, які додатково зайняли майже 9,5 млн осіб. Головне те, що завдяки розвитку інформаційних технологій він став можливим і суттєво збільшив ефективність виробництв. Можна скільки завгодно звинувачувати європейську боргову кризу в тому, що безробіття в єврозоні аномально високе і два роки тому перевищувало 12%. Більшість розвинутих країн зіткнулися із стагнацією і навіть із скороченням зайнятості. Тоді країни переживають важкі часи, адже скорочення зайнятості має і економічні, і соціальні наслідки. Так почав діяти глобальний процес оптимізації. Якщо за п’ять років ВВП Китаю, який не має гострих проблем з боргом, виріс на 51%, а зайнятість — лише на 2% при зростанні населення на 2,5%, то це доводить, що фінансові труднощі країни не є основною причиною стагнації зайнятості. Однак її економіка учетверо менша, ніж у США, а валюта абсолютно залежить від ситуації у проблемних країнах єврозони. У цьому контексті економіка США показала себе як справжній лідер. Це мало два наслідки. Вона у найкращих традиціях кейнсіанства звикла думати, що інвестиції створюють зайнятість. Зростання ефективності суттєво тисне на зайнятість.
Натисніть для збільшення
Джерело: МВФ, «Огляд світової економіки», жовтень 2015 року
Барак Обама. Про кожного з них треба сказати окремо. Чи довго воно триватиме та які побічні ефекти породжує? Але що призвело до цього? Зростання американської економіки базувалося на трьох китах: економії витрат підприємствами, видобуванні нафти й газу з нетрадиційних покладів та розвиткові інформаційних технологій. Фото из Facebook Обамы
У першій статті було з’ясовано, що незначні проблеми китайської економіки, відображення яких у статистиці призвело до паніки й розпродажу на глобальних фінансових ринках, є цілком закономірними наслідками подорожчання долара. Це вагомий результат за цих обставин. Це бентежить багатьох аналітиків у світі. Економія по-американськи
Джерело: tradingeconomics.com
виробництво та продаж автомобілів. Про це свідчить стрімкий розвиток машинобудування, галузей управління підприємствами та надання адміністративних послуг. Зростання доданої вартості у цих галузях дозволяло скорочувати витрати і зайнятість в усій економіці та збільшувати чисельність працівників у цих галузях. Рейтинг найбільш динамічних галузей* американської економіки, валова додана вартість у яких виросла на понад 20% протягом 2009-2014 років За останні п’ять років зайнятість у машинобудуванні зросла майже на 100 тис працівників або на 9%, у галузі управління підприємствами — на 300 тис або на 16%, у галузі надання адміністративних послуг — на 1,36 млн осіб або на 20%.
Отже, у світі ростуть продуктивність праці та ефективність виробництв через впровадження нових технологій. Динаміка Індексу Доу Джонса та дохідності десятирічних державних облігацій США Успіх економіки США та разюча відмінність між темпами та якістю її розвитку й динамікою народних господарств інших розвинутих країн стали фундаментальною основою для подорожчання долара. Водночас в американській економіці донедавна стрімко розвивалися нафтогазова та інформаційно-комунікаційна галузі, завдяки яким зайнятими стають навіть більше людей, ніж звільняється внаслідок зростання ефективності.
* — галузі згруповані і позначені кольорами: червоний — споживчі товари і послуги, зелений — фінансовий сектор, чорний — нафтогазова галузь, синій — електроніка, комп’ютери, програмування, жовтий — підвищення ефективності бізнесу, сірий — галузі, пов’язані з кількома точками зростання або не пов’язані з жодною
Натисніть для збільшення
Джерело: Міністерство торгівлі США
Завдяки цьому QE2 не можна назвати невдалим. Буває, що хороший задум дає хороші результати на перших етапах реалізації, а з часом ефект вироджується. Не в останню чергу через те, що американська економіка опинилася в низхідній фазі довгого економічного циклу через наявність міцної фундаментальної тенденції до підвищення ефективності виробництва, яка вивільняла багато робочих місць та обмежувала платоспроможний попит. Він вважав, що високі ціни на фінансові активи збільшать споживання і стимулюватимуть економічне зростання. Можна сперечатися, чи тривав би висхідний тренд, якби QE2 не було, однак сама мета дискусійна, а ефективність її реалізації за допомогою нового етапу кількісного пом’якшення і поготів. Другою метою QE2 було спровокувати зростання цін на фондових ринках. Її суть — у нульовій обліковій ставці, що зберігається дотепер, та періодичному викупові цінних паперів, відомому як кількісне пом’якшення. Перший раунд витягнув економіку з рецесії і розвернув фондові ринки, на яких до березня 2009 року відбувався обвал за обвалом. Другий етап пом’якшення мав два побічні ефекти: позитивний і негативний. Динаміка залишків американських грошей (готівкового долара) і квазігрошей (депозитів нерезидентів в американських банках, короткострокових та довгострокових державних облігацій) поза межами США Проте, як виявилося пізніше, цього досягти не вдалося. Після Великої рецесії цей процес помітно активізувався. Тобто американське монетарне стимулювання світу, «підмалювавши» темпи глобального економічного зростання, на кілька років прикрило факт очевидної стагнації глобальної економіки. М’яку грошово-кредитну політику ФРС почала проводити як адекватну відповідь на Велику рецесію. Починаючи з 2010 року і до середини 2014 року середньорічний експорт американських грошей та квазігрошей становив 615 млрд дол — понад четверті вивезення товарів і послуг. У цьому є частина правди: за десять років США експортували 4,7 трлн дол грошей та квазігрошей, збільшивши на цю суму свої можливості купувати активи за кордоном. Перший — надруковані гроші допомогли підтримати економіку Європи, де тривала боротьба з борговою кризою. Усі три етапи мали на меті стимулювати економічне зростання та збільшити зайнятість, однак їх ефективність у досягненні цих цілей виявилася різною. Тут критикувати нічого. Ринки тоді росли й без допомоги Бернанке. У 2011 році було вивезено рекордну, не враховуючи кризовий 2008 рік, суму — 1,02 трлн дол, що тоді становило майже 1,8% світового ВВП без урахування США. Кількісне пом’якшення ФРС відбувалося трьома раундами — QE, QE2, QE3 — і призвело до зростання вартості активів на балансі ФРС з 870 млрд дол у 2007 році до 4,5 трлн дол на кінець 2014 року, після завершення QE3. На гроші, надруковані ФРС, і квазігроші, надруковані казначейством, американці почали купувати активи в усьому світі. Її сповідував тодішній голова ФРС Бен Бернанке. Цей процес мав масштабні наслідки. Залишки долара та держоблігацій США у світі зростали величезними темпами.
Джерело: департамент економічного аналізу Міністерства торгівлі США
Натисніть для збільшення
Опубликовано в рубрике